Розповідає Ігнат Гаврилов, фармацевт відділу антимікробної резистентності та інфекційного контролю ЦГЗ.
Антибіотикотерапія буває:
емпірична — коли збудник ще не визначено;
етіотропна — коли збудник вже встановлений.
Але реальність така, що на даний час не існує достатньо ефективних методів етіологічної експрес-діагностики збудника. В реальних умовах початкова етіотропна антибіотикотерапія практично завжди є емпіричною. Тому вибір антибіотика для етіотропної терапії хворих здійснюється з урахуванням природної активності препаратів щодо основних збудників. Щоб впевнитись у правильності вибору необхідно:
регулярно переглядати ефективність антимікробного препарату кожні 48-72 години;
проводити модифікацію за потреби.
Коли є результати мікробіологічного дослідження, то ми отримуємо беззаперечне підтвердження або спростування правильності вибору. Далі необхідно обов’язково переглянути чи відповідає призначений препарат виявленому збуднику та його профілю резистентності, адже саме тоді й починається та сама етіотропна терапія.
На жаль, навіть коли ми знаємо винуватця бід пацієнта, це не дозволяє правильно обрати препарат для його лікування. Тому в кожній конкретній ситуації необхідно також враховувати розповсюдженість і характер вторинної резистентності збудників
Щоб напевне відправити мікроб у “нокаут”, нам потрібно отримати дані чутливості збудника до антибактеріальних препаратів в кожному окремому випадку. А до отримання результату бактеріологічного дослідження — враховувати дані локального моніторингу антибіотикорезистентності в закладі.
Більше порад від Ігната Гаврилова читайте на сайті: http://bit.ly/3ljagXz